Костюм середньовічної Франції/Світський костюм XIV—XV ст.

Материал из Wikitranslators
(Различия между версиями)
Перейти к: навигация, поиск
Строка 19: Строка 19:
 
|}
 
|}
  
<!-- === Брэ ===
+
=== Брэ ===
Исторически '''брэ''' восходят к старинным нательным штанам, носившимся галлами в античную эпоху; в бельё они превращаются в XII веке, исчезнув окончательно под многослойной верхней одеждой. Название этого вида белья этимологически связано с ''braiel'' — тесьмой, удерживавшей их на поясе. Изначально брэ имели вид широких штанов, длина которых доходила до середины икры ноги, однако уже в следующем столетии они превратились в подобие колготок с широким основанием и узкими штанинами. Длина брэ постепенно уменьшалась, и к концу XV века они стали напоминать современные плавки, несколько заниженные на животе для удобства ношения. Впрочем, длина эта продолжала несколько варьироваться в зависимости от особенностей климата, времени года и сословной принадлежности их хозяина; если брэ выступали в качестве верхней одежды, их предпочитали делать несколько длиннее — до середины бедра; в этом случае они напоминали скорее короткие льняные шорты. Если хозяин брэ был слишком беден, чтобы позволить себе жиппон, на поясе брэ делались дырочки для удерживания шосс. К длинным брэ зачастую пришивалась специальная тесьма — труссуа́р (от {{lang-fr|trousser}} — присобирать)<ref group ="K">Интересно, что от этого же корня происходит русское слово «трусы»; французское белье, ставшее их прототипом, называлось ''culotte troussée'' то есть «подштанники присборенные».</ref>, верхний конец которой крепился к поясу, а нижний, соответственно, к нижнему краю. Если потянуть за труссуар, брэ удобно поднять на любую требуемую высоту, что было удобно, к примеру, при выжимке винограда; нижнее белье надежно предохранялось от пятен. [[ru.wp:Людовик X (король Франции)|Людовик Сварливый]], страдавший от [[ru.wp:дизентерия|дизентерии]], бывшей в те времена настоящим бичом во время походов, ввёл на время печальную моду — брэ с глубоким разрезом сзади{{sfn|Cole|2011|p=12}}.
+
Історично '''бре''' сходять до старовинних натільних штанів, що їх носили галли за античної доби; на білизну вони перетворюються в XII столітті, зникнувши остаточно під багатошаровим верхнім вбранням. Назва цього виду білизни етимологічно пов’язана з ''braiel'' — тасьмою, що утримувала їх на поясі. Спочатку бре мали вигляд широких штанів, довжина яких доходила середини литки ноги, проте вже в наступному столітті они перетворилися на подобу колготок із широкою основою та вузькими штанинами. Довжина бре поступово зменшувалась, і наприкінці XV століття вони стали нагадувати сучасні плавки, дещо занижені на животі задля зручності носіння. Утім, довжина ця продовжувала трохи варіювати залежно від особливостей клімату, пори року і станової приналежності власника; якщо бре відігравали роль верхньої одежі, їх воліли робити дещо довшими — до середини стегна; у цьому разі вони нагадували скоріше короткі лляні шорти. Якщо власник бре був надто бідний, щоб дозволити собі жипон, на поясі бре робилися дірочки для утримання шосс. До довгих бре пришивалася спеціальна тасьма — труссуа́р (від {{lang-fr|trousser}} — призбирувати)<ref group ="K">Цікаво, що від цього ж кореня походить українське слово «труси»; французька білизна, що стала їхнім прообразом, називалася ''culotte troussée'', тобто «підштанники призібрані».</ref>, верхній кінець якої кріпився до пояса, а нижній, відповідно, до нижнього краю. Якщо потягнути за труссуар, бре можна підняти на будь-яку бажану висоту, що було зручно, наприклад, під час вичавки винограду; спідня білизна була надійно захищена від плям. [[ru.wp::uk:Людовік X Сварливий|Людовик Сварливый]], що страдав від [[ru.wp::uk:дизентерія|дизентерії]] — справжнього тогочасного бича під час походів, тимчасово запровадив сумнозвісну моду — бре з глибоким розрізом ззаду{{sfn|Cole|2011|p=12}}.
  
Вопрос о женских брэ, несмотря на все споры, ещё далек от своего разрешения. С одной стороны, существует множество как [[ru.wp:иконография|иконографических]], так и письменных свидетельств, что под рубашкой женщины ничего не носили; более того, остаться в одной рубашке для дамы того времени понималось как «остаться нагой». Существуют также изображения любовников и разбойников с большой дороги, насилующих свою жертву, для чего им достаточно просто задрать на ней рубашку. Но, с другой стороны, известна статуэтка женщины, которая надевает на себя брэ. Известна средневековая карикатура жены-тиранши, изготовившейся бить веретеном своего покорного муженька. Обеспечивая себе свободу движений, зловредная дама высоко задрала юбку и поддерживает рукой брэ. В то же время, не существует никакой ясности, идёт ли речь о реальной практике или перед нами всего лишь лишь иллюстрация к французской присказке «носить трусы» ({{lang-fr|porter la culotte}}), что значит «быть в доме главным».
+
Питання про жіночі бре, незважаючи на всі суперечки, ще далеке від свого вирішення. З оддного боку, існує безліч як іконографічних, так і письмових свідчень того, що під сорочкою жінки нічого не носили; більш того, залишитись у самій сорочці для дами того часу розумілось яз «залишитись оголеною». Існують також зобраення коханців і розбійників із широкої дороги, що ґвалтують свою жертву, і для цього їм достатньо лиш задерти на ній сорочку. Проте, з іншого боку, відома статуетка, що однягає на себе бре. Відома і середньовічна карикатура жінки-тиранки, що приготувалися бити веретеном свого покірного благовірного. Забезпечуючи собі свободу рухів, злоблива дама високо задерла спідницю й підтримує рукою бре. Та невідомо, чи мова йде про реальну практику, чи перед нами всього-на-всього ілюстрація до французької приказки «носити труси» ({{lang-fr|porter la culotte}}), що означає «бути в домі головним».
 
{| style="wide; background:#EAB97D; text-align:center"
 
{| style="wide; background:#EAB97D; text-align:center"
 
  | colspan="5" | '''Брэ'''
 
  | colspan="5" | '''Брэ'''
Строка 32: Строка 32:
 
  | [[Файл:Дама, надевающая брэ. Статуэтка (Франция, ок. 1482—85).jpg|x230px]]
 
  | [[Файл:Дама, надевающая брэ. Статуэтка (Франция, ок. 1482—85).jpg|x230px]]
 
  |-
 
  |-
  | <small>Этот крестьянин одет в длинные брэ ниже колен с лентой-труссуаром, позволяющим поднимать их до нужного уровня.<br />''Неизвестный художник «Обмолот ячменя» (фрагмент) — «Библия Мациевского» (MS M.638), fol. 18. 1240—е. Библиотека Моргана, Нью-Йорк''</small>
+
  | <small>Цей селянин одягнений у довгі бре нижче колін зі стрічкою-труссуаром, що дозволяє підіймати їх до потрібного рівня.<br />''Невідомий художник «Обмолот ячменя» (фрагмент) — «Біблія Мацієвського» (MS M.638), fol. 18. 1240—і. Морганівська бібліотека, Нью-Йорк''</small>
  | <small>Здесь на пленных уже более короткая их разновидность.<br />''Французская школа «Постум и Ветурий доставлены к самнитскому командующему Понтию Герению» (фрагмент) — «Декады» (Ms. 777), fol. 143. Ок. 1370. Библиотека св. Женевьевы, Париж''</small>
+
  | <small>Тут на полонених вже більш короткий їхній різновид.<br />''Французька школа «Постум і Ветурий доставлені до самнітського командувача Понтія Геренія» (фрагмент) — «Декады» (Ms. 777), fol. 143. Бл. 1370. Бібліотека св. Женев’єви, Париж''</small>
  | <small>Тенденция к укорачиванию продолжилась и в следующем, пятнадцатом, веке.<br />''Мастер Бартоломея Английского «Анатомия» (фрагмент) — «О свойствах вещей» (Fr. 135), fol. 113. 1445—50. Национальная библиотека Франции, Париж''</small>
+
  | <small>Тентенція до вкорочення продовжилася і в наступному, п’ятнадцятому, столітті.<br />''Майстер Бартоломея Англійського «Анатомія» (фрагмент) — «Про властивості речей» (Fr. 135), fol. 113. 1445—50. Національна бібліотека Франції, Париж''</small>
  | <small>Наконец, брэ стали напоминать современные трусы; это так называемые «аристократические» брэ.<br />''Пьеро делла Франческа «Св. Себастьян» (фрагмент) — «Милосердная Богородица» (часть полиптиха). 1445—1462. Городской музей, Сансеполькро''</small>
+
  | <small>Нарешті, бре стали нагадувати сучасні труси; це так звані «аристократичні» бре.<br />''П’єро делла Франческа «Св. Севастіан» (фрагмент) — «Мадонна делла Мизерікордія» (частина поліптиха). 1445—1462. Міський музей, Сансеполькро''</small>
  | <small>Эта статуэтка редкое свидетельство ношения брэ дамами.<br />''Франция, ок. 1482—85. Церковь св. Сатурнина, Сен-Шаман''</small>
+
  | <small>Ця статуетка рідкісне свідчення носіння бре дамами.<br />''Франція, бл. 1482—85. Церква св. Сатурніна, Сен-Шаман''</small>
 
  |}
 
  |}
Во времена более древние распространены были кожаные брэ, но в XIV—XV веках основным материалом для изготовления брэ был лён; как правило, ткань перед пошивом белили. Встречались, однако, шерстяные и хлопчатобумажные брэ, а знать могла позволить себе и шёлковое нижнее бельё. Обычай предписывал часто менять брэ, стирать их должен был сам хозяин; впрочем, при достаточных средствах он мог нанять для этой цели специальных мужчин-прачек (так, сохранилось распоряжение короля [[ru.wp:Эдуард IV|Эдуарда IV Английского]] касательно жалования для подобного рода наёмного работника). Женщины из соображений приличия к стирке мужского белья не допускались{{sfn|Cole|2011|p=16}}.
+
У часи більш давні були поширені шкіряні бре, проте у XIV—XV сторіччях основним матеріалом для виготовлення бре був льон; як правило, тканину перед пошиттям вибілювали. Зустрічались, тим не менш, вовняні й бавовняні бре, а аристократія могла дозволити собі й шовкову спідню білизну. Звичай наказував часто міняти бре, прати їх повинен був сам власник; утім, за достатніх коштів він міг найняти для цієї мети спеціальних чоловіків-прачок (так, збереглося розпорядження короля [[ru.wp::uk:Едуард IV|Едуарда IV Англійського]] щодо платні для подібного роду найманого робітника). Жінки з міркувань пристойності до прання чоловічої білизни не допускалися{{sfn|Cole|2011|p=16}}.
  
В эпоху позднего Средневековья обычай ношения брэ всё больше распространялся, доходя до самого низа социальной лестницы и до самых отдалённых европейских народов; ношение брэ стало показателем воспитанности и даже утончённости. Так, [[ru.wp:Фруассар, Жан|Фруассар]] гордился тем, что научил ирландцев носить брэ и избавил их таким образом от грубых старинных обычаев, «''приказав изготовить множество пар нательного белья и отправив таковые в дар королю и его приближённым''»{{sfn|Cole|2011|p=12}}.
+
За доби пізнього Середньовіччя звичай носіння бре все більше поширювався, доходячи до самого низу соціальної драбини й до найвіддаленіших європейських народів; носіння бре стало показником вихованості й навіть витонченності. Так, [[ru.wp:Фруассар, Жан|Фруассар]] пишався тим, що навчив ірландців носити бре й позбавив їх таким чином грубих старовинних звичаїв, «''наказавши виготовити пребагато пар натільної білизни й відправивши їх у дарунок королю та його наближеним''»{{sfn|Cole|2011|p=12}}.
  
=== Камиза ===
+
<!--=== Камиза ===
 
{| width="200px" align="left"
 
{| width="200px" align="left"
 
|
 
|

Версия 11:50, 28 октября 2013

Содержание

Білизна

Середньовічна білизна виконувала одразу декілька функцій. По-перше, вона покликана була захищати верхній одяг від поту, жиру та інших виділень тіла. Це будо доволі важливо, бо за високої ціни одягу, неминучої через ручне його виготовлення, подібний захист був обов’язковим. По-друге, це верхнє вбрання, часто достатньо грубе й жорстке через вшиту в нього золоту чи срібну нитку, дотикаючись до шкіри, дряпало й подразнювало її, тож певний прошарок був конче необхідним. І, нарешті, тепла білизна, особливо в зимову пору року, також була необхідна в холодній селянській халупі, погано опалюваній церкві або замку. Вона складалася з двох частин — нижньої сорочки, або камізи, та бре, що передували сучасним кальсонам або трусам[1].

У часи, коли голизна вважалася скандальною, а споглядання свого власного тіла — звабливим і небезпечним для чесноти, білизна стала об'єктом богословських суперечок. Зокрема, у питанні про те, чи варто носити білизну ченцям, святий Амвросій у своєму творі «Про обов’язки священнослужителів» стверджував, що носіння її обов’язкове, бо сама природа «вчить і направляє нас, аби ми прикривали деякі частини тіла», наполягаючи на тому, щоб богопосвячені у церкві, а також під час миття обов’язково носили бре. Ця постанова виправдовувалася посиланням на книгу Вихід, де Господь учить Мойсея зробити для Аарона та його синів лляні покриви (у французькому перекладі «лляні бре»), для того щоб прикрити наготу. Білизна, таким чином, перетворювалася на гарант цноти і скромності; однак не всі релігійні ордени прийняли це встановлення. Так, для целестинців носіння спідньої білизни не заохочувалось, і, навпаки, клюнійські монахи за статутом свого ордена зобов’язані були мати дві пари змінних бре й декілька пар верхньої одежі й черевиків. Що стосується світського життя, каміза й бре складали незмінну частину обряду гостинності: стомленому після дороги подорожньому слід було обов’язково надати гарячу воду для миття й чисту білизну[2].

Узагалі розуміння спідньої білизни як чогось інтимного, повинного бути прихованим під верхнім убранням, було цілком чужим для середньовічного менталітету. Білизна вважалася такою самою одежею, як і все інше; бре визирали в розрізах панчох, а сорочку часто спеціально оздоблювали вишивкою й камінням на рукавах і комірі, щоб демострувати її з-під верхньої одежі. Носіння однієї лиш білизни без верхньої одежі (звичайно ж, у теплу пору року) було притаманне найбіднішим суспільним верствам. Таким чином убиралися жебраки на паризьких вулицях або селяни під час польових робіт. Для інших верств суспільства необхідність з’явитися на публіці босоніж, у сорочці й бре була показником приниження. Подібна необхідність слугувала покаранням чи епітимією: так, прикладом, зберігся наказ Едварда III, що наказував заручникам із Кале прибути до нього на знак повного підкорення босоніж, вдягненими лиш у спідню білизну[3].

Щодо ночної білизни можна скласти собі думку лиш за декількома нечисленними описами та малюнками. Певно, чоловіки спали голими; у романах того часу короля іноді підіймають з ліжка посеред носі й він вимушений запахнутись у простирадло чи використовувати для прикриття наготи перше, що трапляється під руку. Оголених до пояса хворих ми часто бачимо на мініатюрах у медичних трактатах. Утім, голову деколи запинали хусткою: у погано опалюваних будинках і замках аристократії ця звичка цілком виправдовувала себе. Разом із тим жінки завжди зображуються у білосніжних сорочках — камізах, з довгими рукавами, пишними чи, навпаки, вузькими. Не зовсім зрозуміло, чи відповідає це дійсності, чи подібним чином лиш дотримувалися «пристойностей»[K 1]. В одному з описів багата містянка, бажаючи виглядати «пристойно» перед слугами за необхідності встати серед ночі одягає «ночне плаття» й перев’язує голову тюрбаном.

Білизна
О свойствах вещей (BnF Fr. 135), fol. 223. Фрагмент.jpg Градуал собора св. Деодата (Saint-Dié-des-Vosges, BM, ms. 74), fol. 305, инициал. Фрагмент.jpg Роман о Розе (BL Harley 4425), fol. 122v. Фрагмент.jpg
Чоловіки у ліжку, як правило, зображуються голими; голову часто обмотували довгою хусткою.
Майстер Бартоломея Англійського «Хворий і ліки» (фрагмент) — «Про властивості речей» (Fr. 135), fol. 223. 1445—50. Національна бібліотека Франції, Париж
Жінки зазвичай зображувалися в ліжку в камізі й із хусткою на голові.
Невідомий художник «Різдво Івана Хрестителя» (ініціал, фрагмент) — «Градуал собору св. Деодата» (Ms. 74), fol. 305. 1504—14. Муніципальна бібліотека, Сен-Дьє-де-Вож
Коханці воліли не обтяжувати себе надлишком одягу.
Майстер молитовників «Вулкан, Венера й Марс» (фрагмент) — «Роман про Троянду» (Harley 4425), fol. 153. 1490—1500. Британська бібліотека, Лондон

Брэ

Історично бре сходять до старовинних натільних штанів, що їх носили галли за античної доби; на білизну вони перетворюються в XII столітті, зникнувши остаточно під багатошаровим верхнім вбранням. Назва цього виду білизни етимологічно пов’язана з braiel — тасьмою, що утримувала їх на поясі. Спочатку бре мали вигляд широких штанів, довжина яких доходила середини литки ноги, проте вже в наступному столітті они перетворилися на подобу колготок із широкою основою та вузькими штанинами. Довжина бре поступово зменшувалась, і наприкінці XV століття вони стали нагадувати сучасні плавки, дещо занижені на животі задля зручності носіння. Утім, довжина ця продовжувала трохи варіювати залежно від особливостей клімату, пори року і станової приналежності власника; якщо бре відігравали роль верхньої одежі, їх воліли робити дещо довшими — до середини стегна; у цьому разі вони нагадували скоріше короткі лляні шорти. Якщо власник бре був надто бідний, щоб дозволити собі жипон, на поясі бре робилися дірочки для утримання шосс. До довгих бре пришивалася спеціальна тасьма — труссуа́р (від фр. trousser — призбирувати)[K 2], верхній кінець якої кріпився до пояса, а нижній, відповідно, до нижнього краю. Якщо потягнути за труссуар, бре можна підняти на будь-яку бажану висоту, що було зручно, наприклад, під час вичавки винограду; спідня білизна була надійно захищена від плям. Людовик Сварливый, що страдав від дизентерії — справжнього тогочасного бича під час походів, тимчасово запровадив сумнозвісну моду — бре з глибоким розрізом ззаду[1].

Питання про жіночі бре, незважаючи на всі суперечки, ще далеке від свого вирішення. З оддного боку, існує безліч як іконографічних, так і письмових свідчень того, що під сорочкою жінки нічого не носили; більш того, залишитись у самій сорочці для дами того часу розумілось яз «залишитись оголеною». Існують також зобраення коханців і розбійників із широкої дороги, що ґвалтують свою жертву, і для цього їм достатньо лиш задерти на ній сорочку. Проте, з іншого боку, відома статуетка, що однягає на себе бре. Відома і середньовічна карикатура жінки-тиранки, що приготувалися бити веретеном свого покірного благовірного. Забезпечуючи собі свободу рухів, злоблива дама високо задерла спідницю й підтримує рукою бре. Та невідомо, чи мова йде про реальну практику, чи перед нами всього-на-всього ілюстрація до французької приказки «носити труси» (фр. porter la culotte), що означає «бути в домі головним».

Брэ
Brouche.jpg Two men in braies.jpg Man in braies — 1410.jpg Piero, Pala della misericordia, santi sebastiano.jpg x230px
Цей селянин одягнений у довгі бре нижче колін зі стрічкою-труссуаром, що дозволяє підіймати їх до потрібного рівня.
Невідомий художник «Обмолот ячменя» (фрагмент) — «Біблія Мацієвського» (MS M.638), fol. 18. 1240—і. Морганівська бібліотека, Нью-Йорк
Тут на полонених вже більш короткий їхній різновид.
Французька школа «Постум і Ветурий доставлені до самнітського командувача Понтія Геренія» (фрагмент) — «Декады» (Ms. 777), fol. 143. Бл. 1370. Бібліотека св. Женев’єви, Париж
Тентенція до вкорочення продовжилася і в наступному, п’ятнадцятому, столітті.
Майстер Бартоломея Англійського «Анатомія» (фрагмент) — «Про властивості речей» (Fr. 135), fol. 113. 1445—50. Національна бібліотека Франції, Париж
Нарешті, бре стали нагадувати сучасні труси; це так звані «аристократичні» бре.
П’єро делла Франческа «Св. Севастіан» (фрагмент) — «Мадонна делла Мизерікордія» (частина поліптиха). 1445—1462. Міський музей, Сансеполькро
Ця статуетка — рідкісне свідчення носіння бре дамами.
Франція, бл. 1482—85. Церква св. Сатурніна, Сен-Шаман

У часи більш давні були поширені шкіряні бре, проте у XIV—XV сторіччях основним матеріалом для виготовлення бре був льон; як правило, тканину перед пошиттям вибілювали. Зустрічались, тим не менш, вовняні й бавовняні бре, а аристократія могла дозволити собі й шовкову спідню білизну. Звичай наказував часто міняти бре, прати їх повинен був сам власник; утім, за достатніх коштів він міг найняти для цієї мети спеціальних чоловіків-прачок (так, збереглося розпорядження короля Едуарда IV Англійського щодо платні для подібного роду найманого робітника). Жінки з міркувань пристойності до прання чоловічої білизни не допускалися[4].

За доби пізнього Середньовіччя звичай носіння бре все більше поширювався, доходячи до самого низу соціальної драбини й до найвіддаленіших європейських народів; носіння бре стало показником вихованості й навіть витонченності. Так, Фруассар пишався тим, що навчив ірландців носити бре й позбавив їх таким чином грубих старовинних звичаїв, «наказавши виготовити пребагато пар натільної білизни й відправивши їх у дарунок королю та його наближеним»[1].


Коментарі

  1. Так, Герберт Норріс, англійський спеціаліст з історії костюма, вважає, що звичка спати голяком була притаманна обидвом статям.
  2. Цікаво, що від цього ж кореня походить українське слово «труси»; французька білизна, що стала їхнім прообразом, називалася culotte troussée, тобто «підштанники призібрані».

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Cole, 2011, p. 12
  2. Cole, 2011, p. 12—13
  3. Cole, 2011, p. 13
  4. Cole, 2011, p. 16
Личные инструменты